|
Ара́бська весна́ (араб. الربيع العربي, ar-Rabīʻ al-ʻArabiyy) — серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають у деяких країнах по нині. Поштовхом до початку протестів стало самоспалення туніського вуличного торговця фруктами Мухаммеда Буазізі, вчинене 17 грудня 2010 року на знак протесту проти свавілля поліції, яка конфіскувала його товар. Внаслідок цього в Тунісі розгорілися масові протести, що призвели до відставки багаторічного президента (з 1987 р.) бен Алі вже 14 січня 2011 року. Успіх Жасминової революції в Тунісі дав поштовх аналогічним акціям протесту в інших арабських країнах, де здебільшого існують ті самі проблеми.[1] Карта Заворушення в арабських країнах у 2010–2011 рр. Країни, в яких протести вже закінчилися. Країни, в яких зараз тривають збройні конфлікти. Країни, де значні протести тривають у великих містах. Країни, протести в яких набули відносно невеликого розмаху. Країни, в яких тривають протести, і де було запроваджено певні реформи. Країни, протести в яких набули відносно невеликого розмаху, проте було запроваджено певні реформи. Країни з-за меж арабського світу, що переживають різні кризи. Події за країною Країна Дата початку Статус протестів Наслідки Жертви Ситуація Туніс Туніс 18 грудня 2010 • Повалення уряду 14 січня 2011 • Пішли на спад від березня 2011 Повалення Зіна бен Алі; бен Алі втік до Саудівської Аравії Відставка прем'єр-міністра Ґаннуші Розпуск політичної поліції[2] Розпуск ДКО, колишньої правлячої партії Тунісу та ліквідація її активів[3] Звільнення політичних в'язнів[4] Вибори до Установчих зборів Тунісу 23 жовтня 2011[5] 223[6][7] Повалення уряду Алжир Алжир 28 грудня 2010 Пішли на спад від березня 2011 Завершення 19-річного надзвичайного стану[8][9] 8[10] Значні протести Ліван Ліван 12 січня 2011 Обмежені Підвищення зарплатні на 40%[11] 0 Протести та зміни уряду Йорданія Йорданія 14 січня 2011 Тривають Король Абдулла II відправив у відставку прем'єр-міністра Ріфаї та його уряд[12] Кількома місяцями пізніше Абдулла відправив у відставку прем'єр-міністра Бахіта через скарги на повільне втілення обіцяних реформ.[13] 4[14][15] Протести та зміни уряду Мавританія Мавританія 17 січня 2011 Тривають 1[16] Незначні протести Судан Судан 17 січня 2011 Пішли на спад від квітня 2011 Президент Башир оголосив, що не буде балотуватися на наступний термін 2015 року.[17] 1[18] Незначні протести Оман Оман 17 січня 2011 Завершилися в травні 2011 Економічні поступки султана Кабуса[19][20] Відставки міністрів[21][22] Надання законодавчих повноважень виборному парламенту Оману[23] 2-6[24][25][26] Протести та зміни уряду Саудівська Аравія Саудівська Аравія 21 січня 2011 Тривають протести у Східній провінції, а також протести за права жінок водити автомобілі. Економічні поступки короля Абдулли[27][28] Суто чоловічі місцеві вибори 29 вересня 2011[29][30] Король Абдулла оголосив про надання жінкам права голосувати на місцевих виборах 2015 року, а також балотуватися до Меджлісу аш-Шури[31] 8[32][33][34][35][36] Незначні протести Єгипет Єгипет 25 січня 2011 • Повалення уряду 11 лютого 2011 • Протести тривають Повалення Хосні Мубарака; Мубарака звинувачено у вбивстві протестантів Відставка прем'єр-міністрів Назіфа та Шафіка[37] Владу перебрали Збройні сили[38] Призупинення дії Конституції, розпуск Парламенту[39] Розпуск НДП, колишньої правлячої партії Єгипту та перехід її активів державі[40] Судове переслідування Мубарака, його сім'ї та колишніх міністрів[41] Prosecution of Mubarak, his family and his former ministers[42][43][44] 846[45][46] Повалення уряду Ємен Ємен 27 січня 2011 • Президент підписав перехідну угоду 23 листопада 2011 • Протести тривають Відставка прем'єр-міністра Муджавара Відставка депутатів від правлячої партії[47] 4 червня президента Алі Абдуллу Салеха було поранено під час нападу в столиці Ємену Сані. Салех повернувся до Ємену 23 вересня 2011[48] 23 листопада Салех підписав документ про передачу влади за посередництва Ради співпраці арабських країн Перської затоки в Ер-Ріяді, закінчивши своє 33-річне правління[49][50] Палата представників Ємену затвердила імунітет президента від судового переслідування.[51] 1,784–1,870[52] Повалення уряду Ірак Ірак 10 лютого 2011 Завершилися в грудні 2011 Прем'єр-міністр Малікі оголосив, що не буде балотуватися на третій термін[53] Відставка губернаторів провінцій та місцевої влади[54] 35[55] Значні протести Бахрейн Бахрейн 14 лютого 2011 Тривають Економічні поступки короля Хамада[56] Звільнення політичних в'язнів[57] Переговори з представниками шиїтів[58] Втручання Ради співпраці на прохання уряду Бахрейна Звільнено главу Національної служби безпеки[59] Формування комітету з виконання рекомендацій Бахрейнської незалежної комісії розслідувань.[60] 60[61][62][63][64] Тривалі громадські заворушення та зміни уряду Лівія Лівія 15 лютого 2011 • Повалення уряду 23 серпня 2011 • Громадянська війна завершилася 23 жовтня 2011 Повалення Муаммара Каддафі, якого згодом убили вояки НПР Відповідно до резолюції ООН в перебіг подій втрутилися сили NATO.[65] Сили опозиції взяли контроль над усіма містами країни Владу перебрала Національна перехідна рада Міжнародна спільнота визнала НТР як єдину владу Лівії Початок спорадичних зіткнень на низькому рівні[66] 25,000[67]-30,000[68] Повалення уряду Кувейт Кувейт 18 лютого 2011 Тривають Відставка прем'єр-міністра Нассера аль-Ахмеда ас-Сабаха[69] Розпуск Парламенту[70] 0[71] Протести та зміни уряду Марокко Марокко 20 лютого 2011 Тривають Політичні поступки короля Мухаммеда VI[72] Референдум щодо конституційних реформ Повага до громадянських прав та припинення корупції[73] 1[74] Протести та зміни уряду Західна Сахара Західна Сахара 26 лютого 2011 Спад від травня 2011 0 Незначні протести Сирія Сирія 15 березня 2011 Тривають Звільнення деяких політичних в'язнів[75][76] Скасування надзвичайного стану Звільнення губернаторів провінцій[77][78] Військові дії в Хамі, Дара'а, Хомсі та інших місцях[79] Відставки деяких депутатів[80] Відставка уряду[81] Значні дезертирства з сирійської армії та зіткнення між солдатами та перебіжчиками[82] Формування Вільної сирійської армії Формування Сирійської національної ради[83] Сирію відсторонено від Арабської ліги Міжнародна підтримка нового сирійського уряду в екзилі 5,600-7,100[84] Тривалі громадські заворушення та зміни уряду Прикордонні території Ізраїлю 15 травня 2011 Завершилися 5 червня 2011 30-40[85][86] Значні протести Загальна кількість загиблих: 32 000 — 37 800+ (Міжнародні оцінки, поточні) |
About us|Jobs|Help|Disclaimer|Advertising services|Contact us|Sign in|Website map|Search|
GMT+8, 2015-9-11 20:13 , Processed in 0.154504 second(s), 16 queries .
